Головне управління ДПС у м. Києві на звернення ЗДО про надання індивідуальної податкової консультації щодо спрощеної системи оподаткування, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами (далі - Кодекс), та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні ЗДО повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків. Основним видом економічної діяльності є "Дошкільна освіта", код згідно з КВЕД - 85.10.

Між ЗДО та Управлінням освіти [...] районної в місті [...] державної адміністрації (далі - Управління освіти) був підписаний договір про компенсацію освітньої послуги (Базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості) N [...] від [...] року (далі - Договір). Предметом Договору є фактичне надання освітніх послуг, що забезпечує здобуття дошкільної освіти у розмірі Базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, що затверджений бюджетом міста [...] на відповідний рік та компенсується за рахунок коштів бюджету міста [...] дітям, місце проживання яких зареєстроване в місті [...] та які відвідують ЗДО. Програма називається: "Гроші ходять за дитиною".

Враховуючи вищевикладене, ЗДО просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи входять кошти отримані за програмою "Гроші ходять за дитиною" від Управління освіти за Договором до складу доходу платника єдиного податку?

2. Чи потрібно отримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір при виплаті батькам дітей, які відвідують ЗДО, суми компенсації за освітні послуги отриманої від Управління освіти?

3. Чи може ЗДО не перераховувати батькам частину цих коштів отриманих від Управління освіти в цілях ведення господарської діяльності, а саме: виплата заробітної плати вихователям та утримання податків із заробітної плати?

Щодо першого та третього питань

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад, зокрема, для платників єдиного податку третьої групи визначено статтею 292 Кодексу.

Доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу (підпункт 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу).

Відповідно до підпункту 4 пункту 292.11 статті 292 Кодексу до складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу, не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.

Порядок розроблення та виконання державних цільових програм затверджується Кабінетом Міністрів України згідно статті 5 розділу II Закону України "Про державні цільові програми" від 18 березня 2004 року N 1621-IV із змінами і доповненнями (далі - Закон N 1621-IV).

Державна цільова програма - комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону N 1621-IV).

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі - БКУ).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Так, у частині першій статті 119 БКУ передбачено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

бюджетним призначенням, що встановлені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). Такий закон та рішення унікальні для кожного року;

напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій);

бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Тобто, за своєю суттю, нецільове використання бюджетних коштів є випадком, коли замовник спрямовує виділені йому кошти на напрямки, які не передбачені у планах держави/місцевої громади.