Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з податку на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України при списанні фінансової заборгованості нерезидента Кіпра (тіло та відсотки за акредитивом), та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, банк планує списати фінансову заборгованість нерезидента Кіпра з джерелом походження з України, яка виникла через акредитивний договір. Нерезидент Кіпра ліквідований. Згідно з інформацією з офіційного реєстру Реєстратора компаній компанію було вилучено з нього реєстратором.

Заявник запитує:

1. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидента фінансова заборгованість ліквідованого нерезидента?

2. Якщо виникає податок з доходів нерезидентів, то в який період: в період списання фінансової заборгованості ліквідованого нерезидента, або в період ліквідації нерезидента реєстратором, якщо, згідно законодавства країни нерезидента, ліквідація компанії передбачає відновлення діяльності на протязі 20 років, або в період спливу строку позовної давності або в інший період?

3. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидентів фінансова заборгованість ліквідованого нерезидента, якщо таку заборгованість буде списано на позабаланс та продовжиться робота по стягненню заборгованості з поручителів?

4. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидента фінансова заборгованість ліквідованого нерезидента, якщо таку заборгованість буде списано з позабалансу у зв'язку з тим, що погашень з поручителів не очікується?

Щодо питань 1 - 4

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - Кодекс) (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Загальні правила щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів (далі - акредитиви) та резервних акредитивів, що здійснюють банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб-нерезидентів (далі - особи) під час їх розрахунків у національній та іноземній валюті або для забезпечення виконання їх зобов'язань за договорами, оформленими відповідно до вимог законодавства України або за документами, що мають силу договору (далі - контракт) та/або для власних потреб встановлюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 N 514 (далі - Положення).

Підпунктом 3 п. 4 розділу I Положення встановлено, що акредитив - грошове зобов'язання банку-емітента виконати зобов'язання проти належного представлення.

При цьому, "виконати зобов'язання" означає:

сплатити за пред'явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред'явленням документів; або

узяти зобов'язання сплатити з відстроченням та сплатити з настанням терміну платежу, якщо акредитив виконується шляхом платежу з відстроченням; або

акцептувати переказний вексель (тратту), виданий бенефіціаром, та сплатити з настанням терміну, якщо акредитив виконується шляхом акцепту (пп. 10 п. 4 розділу I Положення).

Відповідно до пп. 14 п. 4 Положення "належне представлення" - представлення документів, що відповідає умовам акредитива, міжнародним документам, затвердженим Міжнародною торговельною палатою та яким підпорядкований акредитив, та міжнародній стандартній банківській практиці.

Пунктом 6 Положення передбачено, що акредитив є угодою, що відокремлена від контракту, на якому вона базується.

Банки, які беруть участь у здійсненні операцій за акредитивами, жодним чином не пов'язані або не несуть зобов'язань за таким контрактом, навіть якщо будь-яке посилання будь-якого характеру на нього включено до умов акредитива. Обов'язок банку виконати зобов'язання, здійснити негоціацію або виконати будь-яке інше зобов'язання за акредитивом, не залежить від вимог або заперечень наказодавця акредитива, які є наслідком його відносин з банком-емітентом або бенефіціаром.

Договірні відносини, що є між банками, які беруть участь у здійсненні операцій за акредитивами, або між наказодавцем акредитива та банком-емітентом не поширюються на бенефіціара.

Під час здійснення операцій за акредитивами всі сторони мають справу лише з документами (проти яких здійснюватиметься платіж), а не з товарами, послугами або роботами, яких можуть стосуватися такі документи.

Банк-емітент відкриває акредитив за умови, що він забезпечений коштами наказодавця акредитива, які бронюються на окремому рахунку в банку-емітенті (покритий акредитив). У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом за умови надання йому належного забезпечення або без будь-якого забезпечення (непокритий акредитив), у тому числі, якщо тимчасово немає коштів на рахунку наказодавця акредитива. Рішення про відкриття акредитива приймається банком-емітентом відповідно до його внутрішніх положень (п. 18 розділу II Положення).

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.