Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення акціонерного товариства (далі - Товариство) щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу та зберігання пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що основним видом діяльності є оптова торгівля пальним. У Товариства наявна ліцензія на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним (далі - Ліцензія).

Товариство зареєстроване платником акцизного податку, має стаціонарні акцизні склади, на які отримані ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Також Товариство має ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним.

На балансі Товариства є спеціальний транспорт, для забезпечення роботи якого Товариство планує використовувати власний паливозаправник (бензовоз), в якому буде перевозитися пальне до місць виконання робітна віддалених орендованих об'єктах.

Враховуючи зазначене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. За яких обставин паливозаправник (бензовоз), який використовується виключно для заправки власного спецтранспорту Товариства у місці його дислокації поза місцезнаходженням акцизних складів Товариства, буде вважатись таким, що використовується для зберігання пального для потреб власного споживання, у зв'язку з чим набуватиме статусу акцизного складу пересувного згідно з пунктом "б" абзацу другого підпункту 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 Кодексу (відповідь прошу надати із зазначенням міри та кількості за кожним критерієм, наприклад, конкретний час знаходження палива в цистерні бензовозу та/або обсяг залишку протягом певного часу, час перебування палива в цистерні бензовоза), а також чи буде паливозаправник (бензовоз), в описаній у цьому зверненні ситуації, мати статус акцизного складу пересувного, на інших обставинах, відмінних від зберігання?

2. Чи вважатимуться операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу Товариства на бензовоз Товариства, в описаній у цьому зверненні ситуації, реалізацією пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу?

3. Якщо відповідь на питання 2 "так" і паливозаправник (бензовоз) в описаній у цьому зверненні ситуації буде мати статус акцизного складу пересувного, то чи повинно Товариство при відвантаженні палива зі стаціонарного акцизного складу на бензовоз складати акцизну накладну по руху пального у двох примірниках та чи відповідатиме така процедура умовам ліцензії зазначеного складу, яка отримана виключно на право зберігання пального для потреб власного споживання?

4. Коли та в які терміни потрібно складати акцизну накладну на власне споживання з акцизного складу пересувного при заправці власного спецтранспорту на віддалених орендованих об'єктах?

5. Чи буде пальне вважатись таким, що зберігається на території орендованих об'єктів, якщо таке пальне перебуватиме на їх території в паливоцистерні бензовозу на кінець доби та/або у ємностях об'ємом більше 60 літрів після його зливу з бензовоза?

6. Через який проміжок часу після зливу залишків пального з бензовозу (після заправки спецтранспорту) в ємності таке пальне буде вважатись таким, що знаходиться на зберіганні та чи повинне Товариство отримувати ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки за місцем розташування орендованих об'єктів нерухомості, де працює спецтехніка Товариства, з урахуванням обставин та інформації, зазначеній ц цьому зверненні?

Щодо питань 1, 5, 6

У пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.61 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Згідно з пп. 14.1.61 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Отже, транспортний засіб Товариства набуває статусу акцизного складу пересувного у разі його використання, зокрема, для переміщення та зберігання пального на митній території України протягом будь-якого часу в будь-якій кількості.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року №3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №3817).

Частиною першою ст. 1 Закону №3817 визначено, що:

зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону №3817);

місце зберігання пального - об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону №3817);

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об'ємом до 60 літрів включно), які належать суб'єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб'єктом господарювання (п. 49 частини першої ст. 1 Закону №3817).

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону №3817 термін "пальне" вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

Основні вимоги до зберігання пального передбачено ст. 28 Закону №3817.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону №3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону №3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Частиною четвертою ст. 28 Закону №3817 ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

1) підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

2) підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

3) суб'єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.

Суб'єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі кожна об'ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (частина п'ята ст. 28 Закону №3817).

Отже,якщо транспортний засіб використовується для переміщення пального та для його зберігання певний час у певному місці, де наявні об'єкти оподаткування (в т. ч. орендовані об'єкти), у Товариства виникає обов'язок отримувати ліцензію на право зберігання пального на таке місце зберігання.