Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення [...] щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що з 30.09.2022 та станом на дату подання запиту перебуває за кордоном України, тобто вже більше 183 дні протягом 2023 року, а також протягом всього 2024 року не перебував в Україні.

Протягом 2022 - 2024 років платник податків проходив навчання у Вищій комерційній школі Парижа та у 2024 році отримав ступінь магістра науки про дані бізнесу. З 10.10.2022 року та наразі платник податків має постійне місце проживання на території Французької Республіки, про що свідчить тимчасова посвідка на проживання та копія договору оренди житла. Крім того, платник податків здійснює підприємницьку діяльність як мікро підприємець на території Французької Республіки, про що свідчить витяг з Єдиного вікна для підприємств.

Платник податків повідомляє, що наразі не має у власності нерухомості в Україні, не здійснює підприємницьку діяльність та з жовтня 2022 року припинив трудові відносини в Україні. Заборгованості зі сплати податків не має.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважається, відповідно до чинного законодавства України платник податків податковим резидентом України?

2. Чи вважається відповідно до чинного законодавства платник податків податковим резидентом іншої іноземної юрисдикції, зокрема, але не виключно, Французької Республіки?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з'ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти - фізичні особи, які не є резидентами України (пп. "в" пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття "резидент" встановлено пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Водночас, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абзац четвертий пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, визначення резидентського статусу здійснюється фізичною особою відповідно до пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/250_001#Text), ратифікованої Законом України від 03 березня 1998 року N 150/98-ВР, яка є чинною в українсько-французьких податкових відносинах з 01.11.98 (далі - Конвенція), застосовуються до "осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав" (ст. 1 Конвенції) і поширюються на "податки на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення", зокрема на існуючі в Договірних Державах (Україні та Франції) податки, які стосуються доходів фізичних осіб (ст. 2 Конвенції).