Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо застосування ставки податку на додану вартість до операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, основним видом господарської діяльності Товариства є "Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування" (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010). Послуги, які надає Товариство, включають щоденне прибирання та заправляння ліжок.

Товариство має сертифікат відповідності на послуги з тимчасового розміщення, виданий відповідним органом із сертифікації і зареєстрований в реєстрі органу відповідності, та здійснює діяльність з використанням майна третіх осіб, зокрема на підставі договору оренди.

З урахуванням викладеного, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) за якою ставкою підлягають оподаткуванню ПДВ операції Товариства з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання), що надаються подібними засобами тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010), використання яких здійснюється на підставі договору оренди;

2) чи є різниця для цілей застосування ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків для операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання), що надаються подібними засобами тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010), у способі набуття майна (засобу тимчасового розміщування) у користування особою, яка надає такі послуги?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Законодавство України про туризм складається з Конституції України, Закону України від 15 вересня 1995 року №324/95-ВР "Про туризм" із змінами і доповненнями (далі - Закон №324), інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них (стаття 2 Закону №324).

Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України з урахуванням особливостей,встановлених Законом №324.

Згідно зі статтею 1 Закону №324:

готель - засіб тимчасового розміщення, що складається з шести і більше номерів та в якому суб'єктом господарювання надаються готельні послуги. Види готелів визначаються Кабінетом Міністрів України;

засіб тимчасового розміщення - єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення;

готельна послуга - дії (операції) суб'єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) в готелі, а також додаткові послуги, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю;

послуга з тимчасового розміщення - дії (операції) суб'єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового розміщення, а також інші послуги, безпосередньо пов'язані з тимчасовим розміщенням.

Відповідно до статті 19 Закону №324 з метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристичної інфраструктури присвоюються категорії якості та рівня обслуговування.