Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариство щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового та валютного законодавства та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що між резидентом 1 та нерезидентом укладено зовнішньоекономічний контракт на експорт товару. На виконання умов контракту нерезидент здійснив попередню оплату у сумі 66000 євро, резидент 1 відвантажив товар на суму 52800 євро.

За результатом виконання умов зовнішньоекономічного контракту у резидента 1 виникла заборгованість перед нерезидентом у сумі 13200 євро.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) Чи може нерезидент здійснити уступку права вимоги заборгованості резидента 1, яка утворилася за зовнішньоекономічним контрактом, резиденту 2 та які податкові наслідки це буде мати для резидента 1?

2) Чи може резидент 1 здійснити переведення боргу за зовнішньоекономічним контрактом перед нерезидентом, за його згодою, на резидента 2 та які податкові наслідки це буде мати для резидента 1?

Щодо питань 1 і 2

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Кодексу відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

У статті 511 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з підпунктом 1 частини першої статті 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У статті 514 ЦКУ визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦКУ (частина перша стаття 521 ЦКУ).

Згідно з частиною першою статті 513 правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У статті 520 ЦКУ визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено у законі.