Головне управління ДПС у Харківській області за результатами розгляду звернення Комунального підприємства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Екологічний податок) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі  Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що у процесі діяльності Комунального підприємства утворюються такі відходи: зношені шини, відпрацьовані мастила (оливи) та люмінесцентні лампи (далі  Відходи).

Комунальне підприємство поінформувало, що тимчасово розміщує Відходи на своїй території та протягом місяця з моменту їх утворення передає іншим суб’єктам господарювання для утилізації чи видалення.

Також за даними платника податку Комунальне підприємство має договори на видалення та утилізацію Відходів з суб’єктами господарювання, які мають ліцензії та дозволи на здійснення операцій з оброблення Відходів для подальшої обробки або відновлення Відходів. Послуги з видалення та утилізації Відходів сплачуються за рахунок Комунального підприємства.

З огляду на викладене вище, заявник запитує таке:

1. "Дати роз’яснення щодо того, чи зобов’язане Комунальне підприємство сплачувати екологічний податок за вищезазначені відходи?".

2. "Якщо потрібно сплачувати екологічний податок, то до якого класу небезпеки відходів відносяться вищезазначені відходи та які коефіцієнти до ставок податку потрібно застосовувати?"

Щодо питань 1 та 2

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками Екологічного податку є особи, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Термін "розміщення відходів" визначено у підпункті 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.