Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення '...' щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою - підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи. Одним із зареєстрованих КВЕДів має КВЕД 6810 "Купівля та продаж нерухомого майна". При цьому як фізична особа отримає від забудовника майбутні об'єкти нерухомості (квартири) та зареєструє право власності на них в Державному реєстрі речових прав.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи може фізична особа - підприємець маючи КВЕД 6810 здійснювати продаж майбутніх об'єктів нерухомості чи готових квартир (після здачі будинку в експлуатацію) як підприємець (в межах лімітів третьої групи)?

2. Яким чином буде здійснюватися оподаткування такої діяльності з відчуження майбутніх об'єктів нерухомості (або вже готових квартир) чи за ставками для фізичної особи - підприємця чи за загальними правилами оподаткування при здійсненні відчуження нерухомого майна (вказати ставки усіх податків/зборів/обов'язкових платежів при відчуженні об'єктів нерухомості, якщо вони перебувають у власності більше/менше 3 років)?

Щодо першого та другого питань

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ).

Суб'єктами права власності за ЦКУ є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ст. ст. 2 та 318 ЦКУ).

Водночас серед цього переліку відсутній такий суб'єкт права власності, як фізична особа - підприємець.

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності (ст. 41 Конституції України та ст. 325 ЦКУ). Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Таким чином, суб'єктом права власності законодавством визнаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і, водночас, не виокремлюється такий суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець.

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, у свою чергу суб'єктами господарювання згідно зі ст. 55 ГКУ є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша ст. 320 ЦКУ).

Отже, незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності, у т. ч. і підприємницької, суб'єктом права власності виступає саме фізична особа (громадянин), а не фізична особа - підприємець.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Кодексу фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Умови, відповідно до яких фізичні особи - підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп передбачено ст. 292 Кодексу.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Враховуючи викладене, оскільки право власності на нерухоме майно закріплюється виключно за фізичною особою і дохід від продажу такого майна не включається до складу доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку, то підстав для здійснення господарської діяльності у сфері купівлі та продажу власного нерухомого майна на спрощеній системі оподаткування у платника податків не виникає.

При цьому дохід, отриманий від продажу вказаного майна оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.