Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань, пов'язаних із оподаткуванням податком на прибуток підприємств та ПДВ, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство надає консультаційні послуги та планує отримувати передплату за послуги від замовника-нерезидента в іноземній валюті. При цьому надходження валютних коштів на розподільчий рахунок та на поточний рахунок в іноземній валюті може відбуватися різними датами.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) з метою обчислення податку на прибуток підприємств на яку дату необхідно визначити дохід від реалізації: по курсу на дату зарахування коштів на розподільчий рахунок чи по курсу на дату зарахування коштів на поточний рахунок;

2) при здійсненні постачання послуг на умовах післяплати яка дата вважається датою отримання валютної виручки з метою дотримання граничних термінів валютних розрахунків по експортним операціям: дата зарахування коштів на розподільчий чи на поточний рахунок;

3) якою датою має бути складена податкова накладна, якщо першою подією є передоплата (дата зарахування коштів на розподільчий рахунок, на поточний рахунок чи дата фактичного надання послуг нерезиденту);

4) при складанні податкової накладної на операції з надання послуг нерезиденту на умовах передоплати за яким валютним курсом розраховується сума операції: по курсу на дату зарахування коштів на розподільчий рахунок чи по курсу на дату зарахування коштів на поточний рахунок?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Щодо оподаткування податком на прибуток (питання 1)

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 розділу II ПКУ).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ).

Таким чином, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств враховується визначений за правилами бухгалтерського обліку фінансовий результат від господарських операцій, здійснених платником податку на прибуток.

Визначення дати отримання доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) нерезиденту, у тому числі здійснення поставки на умовах післяплати, здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас ДПС зазначає, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").