Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань оформлення первинних бухгалтерських документів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у звернені, Підприємство веде облік за національними стандартами бухгалтерського обліку.

Підприємство здійснює оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та товарів на підставі прибуткових накладних, які надаються постачальниками.

У зв'язку із значною деталізацією номенклатури товарів виникає потреба у її скороченні (агрегуванні) в прибуткових накладних, що формуються Підприємством для внутрішнього обліку, а також для потреб бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладене, Підприємство просить надати роз'яснення з наступних питань:

1. Чи допускається скорочення (агрегування) номенклатури товарів у прибуткових накладних, що формуються підприємством, у разі якщо первинні документи від постачальників містять розширену деталізацію номенклатури?

2. Чи допускається відображення у видаткових накладних на реалізацію придбаних товарів назв, що частково відрізняються від назв у первинних документах постачальників, якщо зберігається можливість однозначної ідентифікації товару через код УКТЗЕД?

3. Чи суперечить це вимогам до первинних документів, встановленим Кодексом та Законом України від 16 липня 1999 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (далі - Закон №996)?

4. Чи не вважається таке скорочення порушенням вимог до ведення первинного обліку та оформлення первинних документів, передбачених Кодексом та Законом №996?

Щодо питань 1 - 4.

Вимоги щодо документального підтвердження даних, визначених у податковій звітності,встановлено статтею 44 Кодексу.

Так, для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України №996.

Відповідно до ст. 1 Закону №996 первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства відповідно до ст. 4 Закону №996 повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Відповідно до частини другої ст. 8 Закону №996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (частина третя ст. 8 Закону №996).

Частиною п'ятою ст. 8 Закону №996 визначено, що підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом №996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, а також затверджує правила документообороту.