Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи ….. щодо роз’яснення норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що з 2023 року отримує повідомлення – рішення від ГУ ДПС у …. області на сплату податку за земельну ділянку. Так, у 2024 році отримав повідомлення-рішення за формою МПЗ на сплату мінімального податкового зобов’язання на вказану земельну ділянку.

У 2000 році платнику податків, громадянину …. за рішенням сесії районної ради було надано земельну ділянку розміром 48,00 га в постійне користування для ведення фермерського господарства. Після отримання дозвільних документів, а також Державного акту, виданого ….., з правом постійного користування та цільовим призначенням – ведення селянського (фермерського) господарства було створено фермерське господарство "…." та було прийнято рішення про передачу земельної ділянки у користування фермерському господарству.

На сьогодні вказана земельна ділянка на підставі даних Державного реєстру речових прав обліковується за громадянином …... На праві постійного користування з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, але на підставі установчих документів, рішень було створене селянське (фермерське) господарство, яке використовує вказану земельну ділянку у сільськогосподарській діяльності, а тому відповідно до вимог ст. 292 Кодексу була задекларована як об’єкт оподаткування податком четвертої групи та включена до розрахунку мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) за 2023 рік.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування МПЗ на платника податків ….. за 2023 рік та його скасування.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств, як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, визначає Закон України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі – Закон № 973).

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 973 фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону № 973 фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою ст. 12 Закону № 973 землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам України – членам фермерського господарства на праві власності, користування та земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Підпунктом 14.1.114-2 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що МПЗ – це мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі –підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38-1.1.4 п. 38-1. ст. 38-1 Кодексу).

Згідно з п. 38-1.3 ст. 38-1 Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому нормами п.п. 38-1.4 ст. 38-1 Кодексу визначено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.