Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ.

Підприємство має філії, що знаходяться за кордоном, які сплачують податки за законодавством, встановленим у відповідних країнах.

Підприємство запитує:

1. Чи можливо підприємству у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) за поточний звітний рік, наприклад за 2024 рік, врахувати сплачений у 2024 році філіями підприємства за кордоном корпоративний податок за попередній рік (роки), за умови документального підтвердження сплати даного податку у поточному - 2024 році?

2. Якщо такого зарахування у звітному 2024 році провести неможливо, то яким чином підприємство може врахувати сплачений закордонними філіями у поточному 2024 році корпоративний податок (податок на прибуток) за минулий рік (роки)?

3. Чи можливо зарахувати сплачений у 2025 році закордонними філіями підприємства податок на прибуток (корпоративний податок) за 2024 рік в рахунок зменшення податку на прибуток підприємства в Україні за 2024 рік? Яким чином можна провести зазначене зарахування якщо сплата податку за кордоном за 2024 рік буде проведена після спливу граничного строку подання декларації з податку на прибуток підприємства в Україні?

4. В якій формі підприємству необхідно надати податковим органам України письмове підтвердження контролюючих органів інших держав щодо факту сплати корпоративного податку (податку на прибуток) закордонним філіями?

5. Яким чином відобразити зарахування сплаченого закордонними філіями податку на прибуток підприємств (корпоративного податку) в рахунок зменшення податку на прибуток в Україні в Декларації підприємства?

6. Коли підприємству необхідно подавати ДПС письмові підтвердження контролюючих органів інших держав щодо факту сплати закордонними філіями корпоративного податку (податку на прибуток) за кордоном: одночасно з поданням декларацій з податку на прибуток підприємств (уточнюючого розрахунку) у ДПС в Україні ч під час перевірки підприємства контролюючими органами?

Щодо питань 1-6

Відповідно до ст. 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Резиденти – це, зокрема, юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Кодексу доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом. (п. 13.2 ст. 13 Кодексу)

Згідно із п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 13.5 ст. 13 Кодексу встановлено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Статтею 11 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI "Про засади державної мовної політики" встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Оскільки українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник повинен надати контролюючому органу легалізовану в установленому порядку Довідку, яка супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.