Державна регуляторна служба України, як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування у сфері господарської діяльності, повідомляє.

Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі – Закон про ліцензування) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону про ліцензування припинення дії ліцензії повністю або частково – позбавлення суб’єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Абзацом четвертим пункту 3 частини першої статті 3 Закону про ліцензування визначено, що державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі дотримання законності шляхом того, що виключно законами визначаються підстави, зокрема, для припинення дії ліцензії повністю або частково.

Так, відповідно до частини дванадцятої статті 16 Закону про ліцензування підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії повністю або частково є:

1) заява ліцензіата про припинення дії власної ліцензії повністю або частково. Не є підставою для припинення дії ліцензії повністю або частково заява ліцензіата про припинення дії власної ліцензії повністю або частково, поданої після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки додержання цим ліцензіатом ліцензійних умов і до закінчення строку: перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (у разі їх наявності); протягом 30 календарних днів після закінчення спливу строку виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього строку органом ліцензування розпорядчого документа про проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов);

2) акт про неусунення ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення;

3) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця), крім випадку та строку, передбачених частинами четвертою, п’ятою і сьомою статті 15 цього Закону;

4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи – підприємця (у разі відсутності правонаступника);

5) наявність судового рішення про визнання фізичної особи – підприємця безвісно відсутньою у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою (у разі відсутності правонаступника);

6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення таким ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення однієї або більше вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження;

7) акт про виявлення недостовірності даних у повідомленні про зміну даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що надавалися разом із заявою про отримання ліцензії;