Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку складання податкових накладних за операціями з постачання транспортно-експедиторських послуг з міжнародного перевезення та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство, платник податку на додану вартість та податку на прибуток на загальних підставах, надає транспортно-експедиторські послуги. Товариством (Експедитор) укладено із Замовником - резидентом договір про надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародного перевезення. Згідно умов договору Товариство залучає третіх осіб - резидентів, які безпосередньо здійснюють перевезення вантажів.

Як зазначено у зверненні, має місце дві ситуації:

ситуація 1: Перевізник - резидент (платник ПДВ) надає Товариству акт виконаних робіт з розбивкою вартості надання послуг на митній території України та за межами митної території України, міжнародну автомобільну накладну (CMR) та складає і реєструє в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою. В акті виконаних робіт на Замовника Товариство зазначає вартість послуг з міжнародного перевезення, яку отримали від Перевізника та вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора). Товариство складає та реєструє в ЄРПН на Замовника податкову накладну на міжнародне перевезення з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою та на транспортно-експедиторські послуги (винагорода експедитора) з нарахуванням податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків;

ситуація 2: Перевізник - резидент (неплатник ПДВ) надає Товариству акт виконаних робіт, міжнародну автомобільну накладну (CMR).

В акті виконаних робіт Замовнику Товариство зазначає вартість послуг з міжнародного перевезення, яку отримали від Перевізника та вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора).

Товариство складає та реєструє в ЄРПН на Замовника податкову накладну тільки на транспортно-експедиторські послуги (винагорода експедитора) з нарахуванням податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи вірно складені податкові накладні у ситуаціях 1 та 2;

2) чи має відповідати акт виконаних робіт у ситуації 2 податковій накладній, якщо в акті виконаних робіт зазначені послуги з міжнародних перевезень згідно з міжнародною автомобільною накладною (CMR) і транспортно-експедиторські послуги (винагорода експедитора), а в податковій накладній, яка надається Замовнику, тільки транспортно-експедиторські послуги (винагорода експедитора)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 розділу I ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон N 1955) транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (стаття 1 Закону N 1955).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування (стаття 9 Закону N 1955).

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону N 1955).

Частиною другою статті 3 Закону N 996 передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.