Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення щодо оподаткування та декларування іноземного доходу, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомляє, що є громадянкою України, зареєстрована за місцем проживання: ( ). Платник податків працює в українській компанії ( ) (режим онлайн) та у ФОП ( ). При цьому з доходів платника, нарахованих в Україні, податковими агентами утримуються та сплачуються податки. Податкової заборгованості платник не має.

З 31 серпня 2022 року платник податків проживає в ( ) як евакуйована особа, має карту резидента і довгостроковий захист-перебування до

2029 року. Платник податків отримала в ( ) документ Апостиль, згідно якого для цілей оподаткування вона вважається резидентом ( ), де подає річну декларацію про доходи та сплачує податки згідно законодавства ( ).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

чи має платник податків обов’язок з подання декларації і сплати податків в Україні з додаткових доходів, отриманих в ( )?

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є вирішальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти  це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. "в"

п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття "резидент" встановлено п.п. "в" п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-1V "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. "в" п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, у разі якщо фізичною особою дотримані перелічені положення

п.п. "в" п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то з метою оподаткування така фізична особа може вважатися резидентом України.

Таким чином, у разі якщо громадянин України визнає себе резидентом України, то дохід, отриманий з джерел за межами України, зокрема, в ( ), оподатковується як іноземний дохід.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є, зокрема:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1

п. 163.1 ст. 163 Кодексу);

іноземні доходи, отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.3

п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Згідно з абзацом першим п. 27 підрозділу 1

розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, а також за наступні податкові (звітні) роки до 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"

від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX" (далі – Указ № 64/2022), не включаються доходи у вигляді суми коштів чи безоплатно наданих товарів (послуг) (далі – допомога), що надані за рахунок бюджетних коштів іноземних держав та їх державних фондів такому платнику податків та членам його сім’ї першого ступеня споріднення як особам, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України і скористалися правом на тимчасовий захист відповідно до законодавства такої іноземної держави.

Дія абзацу першого п. 27 підрозділу 1 розділу. ХХ "Перехідні положення" Кодексу поширюється на всі форми надання зазначеної допомоги, у тому числі у разі її одержання як додаткове благо, а також від іноземних компаній, організацій, які відповідно до законодавства відповідної іноземної юрисдикції здійснюють благодійну діяльність (абзац другий п. 27 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу).

Підпунктом 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у