Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння орендної плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що має у власності нежитлове приміщення (далі - Майно), яке розташоване на земельній ділянці, щодо якої у 2012 році між Товариством та органом місцевого самоврядування (далі - Рада) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір, Ділянка), термін дії якого сплинув. Рада на звернення Товариства щодо поновлення Договору надала відмову.

Товариство запитує про наявність у нього обов'язку із справляння орендної плати за Ділянку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підстави для нарахування плати за землю визначено нормами ст. ст. 286 та 288 Кодексу.

Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Отже, у Товариства обов'язок обчислення податкових зобов'язань з плати за землю за Ділянку виникатиме з дати державної реєстрації права власності, постійного користування або права оренди такою Ділянкою.