Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування ставки податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 7 відсотків до операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, одним із зареєстрованих видів господарської діяльності Товариства є "Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування" (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010). Товариство планує орендувати об'єкти нерухомості (зокрема, житлові і нежитлові будинки, в т. ч. будинки садибного типу, упоряджені квартири та апартаменти) з метою надання в них місць для короткострокового проживання гостей на добовій або тижневій основі та надання пов'язаних з цим послуг з щоденного прибирання, та заміни постільної білизни.

Крім того, Товариство розглядає можливість надання широкого переліку додаткових послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщуванням, зокрема забезпечення харчуванням і напоями, паркування, послуги пралень, місць для відпочинку та розваг, а також конференц-залів і місць для проведення нарад.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи правомірне застосування Товариством ставки оподаткування ПДВ у розмірі 7 відсотків до операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування, зокрема надання номерів (місць) у житлових та нежитлових будинках, в т. ч. будинках садибного типу, упоряджених квартирах та апартаментах на добовій або тижневій основі та надання пов'язаних з цим послуг з щоденного прибирання та заміни постільної білизни;

2) чи передбачена чинним законодавством обов'язкова умова щодо отримання свідоцтва про встановлення відповідної категорії засобу тимчасового розміщення для застосування ставки оподаткування ПДВ у розмірі 7 відсотків до операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування та пов'язаних з цим послуг?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Законодавство України про туризм складається з Конституції України, Закону України від 15 вересня 1995 року N 324/95-ВР "Про туризм" із змінами і доповненнями (далі - Закон N 324), інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них (стаття 2 Закону N 324).

Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (далі - ГКУ) з урахуванням особливостей, встановлених Законом N 324.

Згідно зі статтею 1 Закону N 324:

готель - засіб тимчасового розміщення, що складається з шести і більше номерів та в якому суб'єктом господарювання надаються готельні послуги. Види готелів визначаються Кабінетом Міністрів України;

засіб тимчасового розміщення - єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення;

готельна послуга - дії (операції) суб'єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) в готелі, а також додаткові послуги, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю;

послуга з тимчасового розміщення - дії (операції) суб'єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового розміщення, а також інші послуги, безпосередньо пов'язані з тимчасовим розміщенням.

Відповідно до статті 19 Закону N 324 з метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристичної інфраструктури присвоюються категорії якості та рівня обслуговування.

Встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим засобам тимчасового розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії, перегляд встановленої категорії здійснюється за заявою суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги. Категорія готелю встановлюється на п'ять років.