Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення '...' щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, під час відряджень, що здійснюються працівниками Банку на власному автомобілі (одноденних і триваліших) мають місце випадки, коли у працівника відсутні додаткові витрати на транспорт, проживання, що призводить до відсутності відповідних підтверджуючих документів, таких як рахунки на проживання, квитки або фіскальні чеки.

Відповідно до абзацу третього частини п'ятої ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) Банк самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Банком розроблено, відповідно до вимог Закону №996 до первинних документів Посвідчення про відрядження, в якому міститься інформація про організацію, її адресу, до якої відряджається працівник Банку. Посвідчення містить дати прибуття до організації та вибуття працівника, яка засвідчується особистим підписом відповідальної особи організації із зазначенням її посади, прізвища.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1.Чи є достатнім підтвердженням добових витрат на відрядження наказ на відрядження при відсутності будь-яких інших витрат, підтверджених документально?

2. Чи є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума добових витрат у разі відсутності інших документів, крім наказу на відрядження, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні?

3. Чи є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума добових витрат у разі використання у якості первинного документу для підтвердження перебування працівника у відрядження Посвідчення, розробленого Банком з урахуванням вимог Закону №996 та використання якого регламентовано внутрішньо-розпорядчими документами Банку, у разі відсутності інших підтвердних документів?

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, сума надміру витрачених коштів/електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Разом з тим перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, встановлено ст. 165 Кодексу, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13-1 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Згідно з пп. "а" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).