Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення '...' щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків - юридична особа у своєму зверненні повідомляє, що має намір укласти з іншою юридичною компанією договір аутстафінгу. Планується також, що в процесі господарської діяльності за договором аутстафінгу персонал буде здійснювати різні господарські функції, зокрема, від імені та за рахунок нашого підприємства придбавати за видані під звіт готівкові кошти на пальне, канцтовари та інші матеріальні цінності. Потім, по завершенню цих операцій буде складатися Звіт про використання коштів, виданих під звіт.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право наше підприємство застосовувати до персоналу, залученого за договором аутстафінгу положення п. 170.9 ст. 170 Кодексу?

2. Чи вважається персонал, залучений за договором аутстафінгу, підзвітними особами в частині застосування положень п. 170.9 ст. 170 Кодексу, якщо такому персоналу видано кошти для придбання на виробничі потреби нашого підприємства пального та інших матеріальних цінностей?

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо питань першого - другого

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

При цьому, КЗпП не передбачає оформлення особи як працівника на одному підприємстві з виконанням ним безпосередніх своїх функцій на іншому.

Відповідно до пп. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 Кодексу послуга з надання персоналу - це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій.

Відповідно до пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Кодексу працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

При цьому згідно з пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13-1 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);