Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення адвоката адвокатського об'єднання '...' (код ЄДРПОУ '...') '...', представника '...' від '...', щодо роз'яснення норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні зазначив, що представляє інтереси '...', громадянина '...', яким було прийнято спадщину після смерті батька. Спадщина складається з частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованого в Україні.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Що буде вважатися базою оподаткування для визначення суми податку на доходи фізичних осіб та суми військового збору:

номінальна вартість частки померлого учасника товариства, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

чи оціночна вартість частки померлого учасника у статутному капіталі товариства, що визначена суб'єктом оціночної діяльності (оцінювачем) на підставі звіту про оцінку

чи балансова вартість частки померлого учасника товариства станом на день відкриття спадщини?

Відповідно до ст. 80 Господарського кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).

Особливості формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю регулюються нормами Закону України від 06 лютого 2018 року №2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон №2275), відповідно до п. 1 ст. 13 якого вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (п. 3 ст. 13 Закону №2275).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року №2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" із змінами і доповненнями (далі - Закон №2658).

Відповідно до ст. 3 Закону №2658 оцінка, зокрема, майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно - правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності;

Статтею 7 Закону №2658 визначено випадки проведення оцінки майна. Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема з метою оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.2.1 п. 163.2 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.