Державна податкова служба України розглянула звернення Приватного акціонерного товариства (далі - Товариство), надіслане листом ГУ ДПС у [...] області, щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлового приміщення (далі - Об'єкт), розташованого в багатоквартирному будинку (далі - Будинок). Право власності або право користування на земельну ділянку (далі - Ділянка), на якій розташований Будинок, у Товариства не оформлене.

Інформація щодо сформованості Ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс) у зверненні відсутня.

Товариство просить надати роз'яснення щодо виникнення податкових зобов'язань з нарахування та сплати земельного податку за Ділянку, речове право на яку не оформлене.

Принцип платності використання землі в Україні, передбачений ст. 206 Земельного кодексу, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників Будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року N 417-VIII, зі змінами (далі - Закон N 417).

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону N 417 та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є, серед іншого, права на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі виконання державної реєстрації таких прав.