Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення платника податків щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування та використання довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина (далі - ФРН) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що в своїй господарській діяльності виплачує доходи на користь резидента ФРН та звернув увагу на позицію, висловлену листі ДФС від 25.04.2017 N 8882/6/99-99-15-02-02-16, де зазначено, що згідно з домовленостями, досягнутими між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів ФРН (Протокол зустрічі від 12.03.98), для резидентів ФРН встановлений особливий порядок надання довідок. Згідно з цим порядком зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН і не потребує легалізації або засвідчення апостилем.

Практична необхідність отримання податкової консультації полягає в необхідності роз'яснення практичного застосування окремих норм податкового законодавства, а саме:

1. Чи потребує легалізації або засвідчення апостилем довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом ФРН, яка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН?

2. Чи може платник податків застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України під час виплати доходу резиденту ФРН, якщо надана нерезидентом довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом ФРН, не засвідчена апостилем?

Щодо питань 1 - 2

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 розділу II Кодексу.

Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об'єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

Пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 розділу II Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.