Державна податкова служба України розглянула звернення щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник у своїй діяльності використовує нематеріальний актив, який є морально застарілим та підлягає списанню з балансу. На момент прийняття рішення про списання з балансу нематеріальний актив має залишкову вартість. Під час придбання такого нематеріального активу платник відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V ПКУ включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) постачальником, та у відповідному звітному (податковому) періоді нарахував податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ в зв'язку з тим, що нематеріальний актив призначався для використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи викладене, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання необхідності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ у разі списання з балансу нематеріального активу в описаній у зверненні ситуації.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами ПКУ та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242 (далі - П(С)БО 8), визначено, що нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Пунктом 34 П(С)БО 8 передбачено, що нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника, вважається постачанням товарів (підпункт "д" підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).