Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що з лютого 2022 року на роботу був прийнятий працівник, який повідомив, що має основне місце роботи, тому його було оформлено за сумісництвом на неповний робочий день (згідно його заяви), у вересні 2024 при звільненні з'ясувалося, що 31.08.2022 працівник звільнився з основного місця роботи та не повідомив про це.

Розрахунки по оплаті в період з вересня 2022 року по вересень 2024 року проводилися із розрахунку фактично відпрацьованого часу та єдиний внесок було нараховано на ці суми, без донарахувань до мінімального платежу.

Водночас цей працівник був працевлаштований ще на іншому підприємстві за сумісництвом та отримував там заробітну плату у мінімальному розмірі, встановленому на той період.

У зв'язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи повинен роботодавець донараховувати єдиний внесок до мінімального платежу?

2. Якщо необхідно донараховувати єдиний внесок, то чи можна враховувати для розрахунку бази оподаткування єдиного внеску заробітну плату отриману на іншому підприємстві?

Щодо першого та другого питань

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Відповідно п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.