Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України(далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, товариство є резидентом Дія Сіті - платником податку на прибуток на загальних підставах.

В рамках соціального пакету для своїх працівників та гіг-спеціалістів, товариство уклало із страховою компанією договір добровільного медичного страхування, виступаючи у якості страхувальника. При цьому, як виявилось, відповідно до умов договору, укладений товариством договір страхування не відповідає визначенню договору добровільного медичного страхування, наведеному у пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Оскільки товариство відображало у бухгалтерському обліку витрати з добровільного медичного страхування, то відповідно до ст. 123-1 Кодексу, товариство збільшило фінансовий результат до оподаткування на суму таких раніше відображених витрат в періоді їх понесення. Крім того товариство має зобов'язання нарахувати пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.

Заявник запитує:

1. У випадку якщо товариство в момент понесення витрат на добровільне страхування працівників та гіг-спеціалістів приймає рішення про невідповідність умов укладеного договору положенням пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (у зв'язку з тим, що страхова виплата має може бути виплачена на користь застрахованої особи), що означає, що укладений договір не є договором добровільного медичного страхування згідно пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, - чи зобов'язане товариство здійснювати коригування фінансового результату та нарахування пені відповідно до ст. 123-1 Кодексу?

2. У випадку якщо товариство відображало у бухгалтерському обліку витрати з добровільного медичного страхування та збільшило фінансовий результат до оподаткування на суму таких раніше відображених витрат в періоді (календарному кварталі) їх понесення, внаслідок чого не відбувалося заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток, чи має товариство нараховувати пеню відповідно до ст. 123-1 Кодексу?

3. Як рахувати кількість днів для прорахунку пені на вимогу ст. 123-1 Кодексу, якщо вимоги визначені пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до договору добровільного медичного страхування були порушені на момент підписання договору?

4. Якщо товариство відображає витрати зі страхування в бухгалтерському обліку в останній календарний день відповідного місяця, то при обрахунку пені відповідно до ст. 123-1 Кодексу така пеня має нараховуватись з першого числа такого календарного місяця чи з дати відображення витрат в бухгалтерському обліку?

5. Який є останній день з нарахування пені. При розрахунку пені відповідно до ст. 123-1 Кодексу та відображенні суми такої пені в податковій декларації з податку на прибуток, її обрахунок має бути здійснений до дати подання декларації або до дати сплати (погашення) такої пені?

6. У випадку якщо товариство в момент укладання договору страхування приймає рішення про невідповідність умов укладеного договору положенням пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу(у зв'язку з тим, що страхова виплата може бути виплачена на користь застрахованої особи), то на яку дату має товариство визначити облікову ставку НБУ для розрахунку пені відповідно ст. 123-1 Кодексу?

7. Чи є пеня, яка має нараховуватись відповідно до ст. 123-1 Кодексу пенею відповідно до глави 12 розділу ІІ Кодексу, чи поширюються на таку пеню положення статей 129-132 Кодексу?

8. Чи є пеня, яка має нараховуватись відповідно до ст. 123-1 Кодексу грошовим зобов'язанням відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

Щодо питань 1-3

Регулювання відносин у сфері страхування, визначення загальних правових засад здійснення діяльності із страхування, встановлення вимог до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегулювання питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування здійснюється Законом України від 18 листопада 2021 року №1909-IX "Про страхування" (далі - Закон №1909).

Відповідно до п. 68 частини першої ст. 1 Закону №1909 страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону №1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

У договорі страхування обов'язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою ст. 89 Закону №1909, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону №1909).

Пунктом 1.1 ст. 1 Кодексу встановлено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування - договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.