Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Управителя щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно ліцензування діяльності з пальним, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Управитель повідомляє, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" (далі – Розпорядження), відповідно до якого прийнято рішення щодо передачі в управління суб’єкту господарювання (далі – Товариство) активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні (активи іншої компанії).

На виконання Розпорядження між Національним агенством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі – Установник управління) та Товариством, укладено договір управління активами, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі.

За умовами договору управління у порядку та на умовах, визначених договором, Установник управління передає Товариству на строк, визначений в

договорі, корпоративні права та нерухоме майно в управління, а Товариство приймає активи та зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління такими активами. Товариство здійснює управління активами шляхом їх використання в господарській діяльності за призначенням.

Управитель зазначає, що нерухоме майно, отримане в управління, складають автозаправні станції та земельні ділянки, на яких вони розміщені.

Як зазначено у зверненні, за умовами договору управління активами, активи мають бути відокремлені від іншого майна Товариства та обліковуватися на окремому балансі Товариства, і щодо таких активів має вестись окремий облік.

Розрахунки, пов’язані з управлінням активами, здійснюються на окремому банківському рахунку Товариства. Товариство не має права здійснювати на такому рахунку будь-які розрахунки, що не пов’язані з управлінням активами за договором управління активами.

Управитель повідомляє, що Договір управління активами – управитель майна зареєстровано платником податків, йому присвоєно окремий податковий номер, вказано окремого керівника договору управління.

Враховуючи зазначене Управитель запитує:

З набранням чинності Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі – Закон № 3817) з 01.01.2025, хто виступає суб’єктом господарювання і повинен подавати заяву та документи до управління ДПС в області за місцем торгівлі суб’єкта господарювання для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на автозаправних станціях, отриманих в управління за договором управління – Товариство чи Договір управління майном – управитель майна?

До зазначеного питання

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначання вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом.

Статтею 5 Кодексу передбачено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п. 15.1 ст. 15 Кодексу).

Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Кодексу взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Пунктом 64.6 статті 64 Кодексу встановлено, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.

Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності встановлені Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Відповідно до частин першої та другої статті 55 ГКУ суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

З 27 липня 2024 року набрав чинності Закон № 3817, крім окремих його норм, які набирають чинності та вводяться в дію у терміни, встановлені пунктом 1 "Прикінцеві положення" Закону № 3817 (зокрема, пункт 38 частини першої статті 1, статті 41 - 44 Закону № 3817, які набирають чинності з 01.01.2024).

При цьому, пунктом 2 "Прикінцеві положення" Закону № 3817 установлено, що Закон № 481 втрачає чинність з 01 січня 2025 року, положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.