Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що звернення містить недостатньо інформації для надання більш детальної відповіді по суті.

Як зазначено у зверненні, Товариством було перераховано в якості застави за фізичну особу на рахунок Вищого антикорупційного суду певну суму.

Кошти повинні були повернутися, але за рішенням суду …, дана сума була зарахована у сплату адміністративних санкцій.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи розцінюється дана операція як надання додаткового блага фізичній особі (безповоротна фінансова допомога) у негрошовому вигляді і чи виступає Товариство в якості податкового агента?

2. Якщо так, то які податки і на які бюджетні рахунки їх слід сплатити?

3. В бухгалтерському обліку сума безповоротної фінансової допомоги, в тому числі наданої фізичній особі у вигляді сплати за неї застави, відображається відповідно до положень бухгалтерського обліку у складі витрат в період їх понесення. Чи передбачено нормами ПКУ податкові різниці щодо даної ситуації?

Статтею 182 Кримінального процесуального кодексу України визначено, зокрема:

застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу;

застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності;

застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Щодо першого та другого питань

Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період воєнного стану", який набрав чинності з 01.12.2024, внесено зміни до розділу IV ПКУ та п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ (далі – Закон № 4015).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ, згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 якого доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПКУ та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13-1 ст. 170 ПКУ та п. 14 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ.

Водночас п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) (п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2

ст. 164 ПКУ).

Пунктом 167.1 ст. 167 ПКУ передбачено, що ставка податку становить

18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, становить 5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ).