Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо порядку складання податкових накладних / розрахунків коригування і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством в межах однієї специфікації і одного рахунку-фактури було здійснено попередню оплату за товари чотирьох найменувань (номенклатури) (далі – Товар 1, 2, 3, 4 або Товари 1-4) у розмірі 30 відсотків вартості товарів кожної номенклатури. Постачальником було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну на суму попередньої оплати за операцією з постачання Товарів 1-4 із зазначенням кількості/вартості, що дорівнює 30 відсоткам кожної номенклатури таких товарів.

Надалі постачальником було здійснено відвантаження Товару 1 у обсязі, що не перевищує суму попередньої оплати за Товари 1-4.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо документу, який повинен скласти постачальник на дату відвантаження Товару 1, а саме:

1) податкову накладну виходячи з різниці між кількістю/вартістю фактично відвантаженого Товару 1 та його кількістю/вартістю, зазначеною у податковій накладній (за яку було здійснено попередню оплату);

2) розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату попередньої оплати, на зменшення кількості/вартості Товарів 2, 3, 4 та збільшення кількості/вартості Товару 1.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1

статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2

та 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг,

місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно

до статті 186 ПКУ.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима,  дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку  дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої  дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів  дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг  дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису (пункт 187.1 статті 187 ПКУ).