Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу), розглянула Ваше звернення ( ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що має приватний будинок, який має двох власників, загальною площею ( ) м. кв. Платника податків площа становить ( ) м. кв., а сусідська ( ) м, кв. В свідоцтві про право власності зазначена часткова власність в співвідношенні ( ).

3 метою нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини першої ст. 355 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша ст. 356 ЦКУ).

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Кодексу.

Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Кодексу визначено платників податку в разі перебування, зокрема, об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій власності кількох осіб: