Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що з січня 2020 року володіє нежитловою будівлею загальною площею "0,0000 га", тобто 0000,0 кв. м (далі – Майно), розташованою у м. ………. Починаючи з 2022 року Товариство задекларувало податкові зобов’язання з орендної плати за земельну ділянку площею 0,0000 га за ставкою 5 відсотків. Проте договір оренди земельної ділянки з ………міською радою не укладений.

Рішенням Господарського суду ………. області від 03.07.2024 у справі № ………… (далі – Рішення суду) встановлено, що Майно розташовано на земельній ділянці (кадастровий номер …………:…:….:……) загальною площею 0,0000 га (далі – Ділянка), а отже Товариство є фактичним користувачем Ділянки. Згідно з Рішенням суду розмір орендної плати становить 5 відс. нормативної грошової оцінки (далі – Оцінка) Ділянки згідно з її цільовим призначенням.

Товариство, посилаючись на Рішення суду та передбачену Кодексом граничний розмір ставки орендної плати (не більше 3 відс. Оцінки Ділянки), просить надати роз’яснення:

1) за яким видом подавати податкову декларацію з плати за землю – із земельного податку чи з орендної плати ?

2) який розмір ставки податку застосовувати – 3 або 5 відсотків ?

Реалізація принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) передбачено Кодексом у двох формах плати за землю: земельного податку та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (п.п. 269.1.1.1 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Кодексу).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності справляється відповідно до вимог ст. 288 Кодексу. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір такої земельної ділянки (п.п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (п. 288.4 ст. 288 Кодексу).

Згідно з п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, Оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відс. їх Оцінки; для земельних ділянок, Оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відс. Оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області тощо.

Земельним кодексом передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна, а саме у випадках та порядку, визначених ст. 120 Земельного кодексу, документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт (частина сьома ст. 120 Кодексу).