Щодо порядку заповнення таблиці 1 додатка 2 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від’ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)" до податкової декларації з ПДВ

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо порядку заповнення таблиці 1 додатка 2 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від’ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)" (далі – додаток 2 (Д2)) до податкової декларації з податку на додану вартість (далі – декларація) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство, посилаючись на наказ Міністерства фінансів України від 09.08.2024 № 400 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.08.2024 за № 1302/42647, яким були внесені зміни до форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21), у зв’язку зі зміною додатку 2 (Д2) до декларації, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Який порядок заповнення таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації, в частині зазначення індивідуальних податкових номерів (далі – ІПН) постачальників, тобто кого слід залишати, а кого не відображати?

2. Чи потрібно розшифровувати залишки сум від’ємного значення за минулі роки?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Правові основи оподаткування податку на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –