Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення ( ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків та надає послуги із комп’ютерного програмування та оброблення даних іноземним замовникам.

Для здійснення розрахунків за надані послуги іноземними замовниками запропоновано здійснювати оплату на рахунок, відкритий в іноземній платіжній системі Payoneer.

Слід заначити, що в іноземній системі Payoneer ( ) планує відкрити (зареєструвати) для своєї фізичної особи – підприємця бізнес-акаунт "Компанія".

У випадку використання для отримання оплат від замовника рахунку (акаунту), відкритого в іноземній платіжній системі Payoneer виконавець –фізична особа – підприємець направляє на електронну поштову скриньку замовнику попередньо складений інвойс із зазначенням вартості наданих послуг.

Замовник сплачує вартість послуг зазначених в направленому йому інвойсі, а сплачені кошти зараховуються на рахунок, відкритий фізичною особою – підприємцем в іноземній платіжній системі Payoneer.

В подальшому кошти, що надійшли на рахунок, відкритий фізичною особою – підприємцем в іноземній платіжній системі Payoneer, перераховуються ним на валютний рахунок фізичної особи – підприємця, відкритий в українському банку.

При здійсненні такого платежу Payoneer утримує комісію в розмірі 2-3 відс. від суми платежу. Кошти перераховані із рахунку, відкритого в іноземній платіжній системі Payoneer надходять на валютний рахунок фізичної особи – підприємця, відкритий в українському банку протягом 3 робочих днів за мінусом комісії утриманої платіжною системою Payoneer.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію

з наступних питань:

1. Чи може фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи використовувати рахунок (акаунт), відкритий в іноземній платіжній системі Payoneer для отримання оплат за послуги надані ним іноземним замовникам, за умови, що всі кошти, які надійшли на рахунок (акаунт), відкритий в платіжній системі Payoneer перераховуються на валютний рахунок фізичної особи – підприємця, відкритий в українському банку?

2. Чи є доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи грошові кошти, що надходять як оплата вартості послуг наданих ним іноземним замовникам на рахунок (акаунт), відкритий в іноземній платіжній системі Payoneer, за умови, що всі кошти, які надійшли на рахунок (акаунт), відкритий в Payoneer перераховуються на валютний рахунок фізичної особи – підприємця, відкритий в українському банку?

3. Що являється "звітним податковим періодом" в контексті використання платіжної системи Payoneer для отримання оплат за послуги надані іноземним замовникам (про що заначено в консультації розміщеній в системі ЗІР ДПС України), та з якою періодичністю платник єдиного податку третьої групи повинен перераховувати кошти, що надходять на рахунок, відкритий в іноземній платіжній системі Payoneer на валютний рахунок фізичної особи – підприємця, відкритий в українському банку: до закінчення місяця в якому кошти надійшли на рахунок в Payoneer, чи до закінчення кварталу у якому ці кошти надійшли на рахунок, відкритий в Payoneer?

4. Яка дата буде датою отримання доходів фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи у випадку використання для отримання оплат від іноземного замовника рахунку відкритого в іноземній платіжній системі Payoneer (із наступним перерахуванням коштів на валютний рахунок фізичної особи – підприємця відкритий в українському банку): дата надходження коштів на рахунок відкритий в Payoneer, чи дата надходження коштів на валютний рахунок фізичної особи – підприємця в українському банку?

5. Яку суму фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи повинен включати у свої доходи фізичної особи – підприємця: суму що надійшла від замовника на рахунок, відкритий в іноземній платіжній системі Payoneer, чи суму, що надійшла на валютний рахунок фізичної особи – підприємця, відкритий в українському банку?

6. Чи буде вважатись, що фізична особа – підприємець виконав свій обов’язок щодо перерахування коштів, які надійшли на рахунок, відкритий в іноземній платіжній системі Payoneer, на валютний рахунок фізичної особи – підприємця, відкритий в українському банку до закінчення "звітного податкового періоду", якщо вони будуть списані із рахунку в Payoneer в останній день "звітного податкового періоду", а на валютний рахунок фізичної особи – підприємця в українському банку надійдуть вже в наступному податковому періоді?

Щодо питань першого – четвертого, шостого.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" зі змінами та доповненнями (далі – Закон

№ 959) зовнішньоекономічна діяльність – це, зокрема, діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, користуються зазначеним правом, якщо вони зареєстровані як підприємці у порядку, визначеному законом (частина друга ст. 5 Закону № 959).

Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (далі – НБУ), прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Принципи валютного регулювання, які викладені у ст. 2 Закону № 2473, передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 2473 передбачено, що резиденти

з урахуванням обмежень, визначених Законом № 2473 та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

При цьому порядок відкриття рахунків в іноземних фінансових установах регулюється законодавством тієї країни, в якій відкривається рахунок.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта ст. 5 Закону № 2473).

Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке визначає заходи захисту, запроваджені НБУ, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення № 5).

Відповідно до абзацу першого п. 16 розділу I Положення № 5 розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.

Пунктом 23 розділу II Положення № 5 передбачено що, зокрема, грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

При цьому термін "товар" уживається у значенні, визначеному Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", відповідно до ст. 1 товар – це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі) (п. 2 розділу I Положення № 5).