Державна податкова служба України розглянула звернення щодо надання права на використання комп’ютерної програми та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є резидентом Дія-сіті та планує розробити комп’ютерну програму (зокрема, платіжний додаток для фізичних осіб), після чого має намір укласти строкові відплатні ліцензійні договори з банківськими установами – резидентами (далі – Банк).

Згідно з умовами договору Банк матиме невиключне право використання комп’ютерної програми як об’єкта інтелектуальної власності у такий спосіб:

розміщувати власну торгову марку та елементи корпоративного стилю у платіжному застосунку;

дозволяти відтворення комп’ютерної програми третім особам, але виключно під торговою маркою банківської установи;

від власного імені та під власною торговою маркою опубліковувати та розповсюджувати примірники комп’ютерної програми шляхом розміщення в магазинах мобільних додатків платіжного застосунку для завантаження примірників комп’ютерної програми необмеженим колом третіх осіб на власні пристрої для кінцевого використання.

При цьому, Банк не матиме право відчужувати майнові права інтелектуальної власності на комп’ютерну програму, оприлюднювати вихідний код комп’ютерної програми та не буде обмежений у кількості копій комп’ютерної програми, які він може розповсюдити.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи вірним є висновок Товариства, що операції зі сплати платежів згідно з наведеним вище ліцензійним договором не є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191 розділу V ПКУ?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до статті 418 ЦКУ право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 420 та частиною першою статті 433 ЦКУ до об'єктів права інтелектуальної власності та авторського права, зокрема, належать комп'ютерні програми.

Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об'єкта права інтелектуальної власності) визначено Главою 75 ЦКУ.

Статтею 1107 ЦКУ визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких правочинів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом.

У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Термін "комп'ютерна програма" визначено у Законі України від 01 грудня 2022 року № 2811-IX "Про авторське право і суміжні права" зі змінами. Так, під комп’ютерною програмою розуміється набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером (настільним комп'ютером, ноутбуком, смартфоном, ігровою приставкою, смарт-телевізором тощо), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату, зокрема операційна система, прикладна програма, виражені у вихідному або об'єктному кодах.