Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ "" (далі – ТОВ) щодо не застосування мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) за 2023 рік за землі сільськогосподарського призначення, які визнано непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податку на прибуток. ТОВ має землі сільськогосподарського призначення, які Розпорядженнями "" селищної військової адміністрації "" району "" області від "" № "" та від "" № "" визнано непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та застосовано податкову пільгу у розмірі 100 відсотків.

ТОВ почало відновлювати свою діяльність з травня 2024 року та має Рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов’язку від "" № "".

Враховуючи вищевикладене, ТОВ просить надати роз’яснення щодо визначення МПЗ за 2023 рік за землі сільськогосподарського призначення, які визнано непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Відповідно до п.п. 14.1.114-2 п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38-1.1.4 п. 38-1.1 ст. 38-1 Кодексу).

Розрахунок МПЗ щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена та не проведена, обчислюється за формулами встановленими

п.п. 38-1.1.1, 38-1.1.2 п. 38-1.1 ст. 38-1 Кодексу.

Першим роком, за який визначається МПЗ є 2022 рік.

Особливості визначення загального МПЗ платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено

п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Положеннями п. 69.15 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу визначено, що не нараховується та не сплачується загальне МПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:

за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;

з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим п. 38-1.2 ст. 38-1 цього Кодексу, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2023 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Крім того, згідно з п. 38-1.2 ст. 38-1 Кодексу МПЗ не визначається для, зокрема: