Державна податкова служба України розглянула звернення щодо зняття з обліку в контролюючих органах договору управління майном та застосування норм податкового законодавства щодо такої операції та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є управителем договору управління майном, термін дії якого закінчується 12.06.2024.

Враховуючи зазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) яка послідовність процедури зняття з реєстрації договору управління майном (анулювання реєстрації платника податку), тобто які документи (кому, в який термін) повинен подати управитель у зв'язку з припиненням дії договору управління майном;

2) протягом якого часу управитель може здійснювати заходи щодо розрахунків з дебіторами та кредиторами за договором управління майном, враховуючи те, що поточні рахунки в банківській установі були відкриті окремо для проведення розрахунків за договором управління майном, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1030 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку, а термін дії договору управління майном припиняється 12.06.2024;

3) чи має право Товариство укладати договори переведення боргів за договорами, які були укладені Товариством як управителем в інтересах і на підставі договору управління майном на Товариство за заборгованістю (за договорами оренди, договорами з постачальниками), яка буде не погашена після закінчення терміну дії договору управління майном;

4) які кінцеві строки складання та реєстрації податкових накладних за договором управління майном, терміни дії яких закінчуються 12.06.2024;

5) які кінцеві строки подання останніх податкових декларацій з ПДВ за договором управління майном, терміни дії яких закінчуються 12.06.2024;

6) терміни дії особистих рахунків з ПДВ у ДПС (у податковому кабінеті ДПС), чи можна буде і яким чином погашати заборгованість перед бюджетом за договором управління майном та до якого терміну ми будемо мати право на бюджетне відшкодування за договором управління майном після закінчення терміну дії вищеназваних договорів управління майном;

7) чи може процедура щодо закінчення дії договору управління майном прирівнюватись до процедури ліквідації підприємства? У зв'язку з цим як чинити з ТМЦ, що залишилися не реалізованими, не використаними на момент закінчення строку дії договору? Як відображати основні засоби, які на момент припинення дії договору мають залишкову вартість? Який порядок нарахування ПДВ у цьому випадку;

8) чи правильно розуміє Товариство, що активи, набуті в процесі управління, включаються до складу майна, що передане в управління, і передаються установнику управління за актом приймання-передачі після закінчення строку дії договору управління майном, що має бути прирівняне до реалізації, а в обліку управління відносяться на витрати? Який порядок нарахування ПДВ у цьому випадку?

Правові відносини, що виникають за договором управління майном, регулюються главою 70 ЦКУ.

Відповідно до статті 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша статті 1030 ЦКУ).

При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина третя статті 1030 ЦКУ).

Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п'ята статті 1033 ЦКУ).

Статтею 1034 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Своєю чергою, управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майна, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління (стаття 1042 ЦКУ).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу I ПКУ.

Згідно з підпунктом 14.1.191 та підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари та не пов'язані з купівлею чи продажем таких товарів, не вважаються постачанням товарів.

Щодо питання 1

Відповідно до пункту 64.6 статті 64 розділу ІІ ПКУ на обліку в контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ), на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені ПКУ.

Кодексом для договорів управління майном установлені особливості оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ).

Для цілей оподаткування ПДВ платником є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном (підпункт 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ).

Взяття на облік договору управління майном здійснюється на підставі заяви про взяття на облік за формою №1-ОПП (далі - заява за формою №1-ОПП) за процедурами, визначеними Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588).

Одночасно із заявою за формою №1-ОПП управитель майна подає до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку реєстраційну заяву платника ПДВ та копію договору управління майном (договір управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідченим) (пункт 4.7 розділу IV Порядку №1588).

Після взяття на облік договору управління майном управителю майна надається податковий (обліковий) номер, який присвоюється контролюючими органами (пункт 63.6 статті 63 розділу ІІ ПКУ, пункт 2.4 розділу II Порядку №1588).

Згідно з пунктом 2.7 розділу II Порядку №1588 управителю майна за декількома договорами управління майном податковий номер видається на кожний із зазначених договорів при взятті їх на облік згідно з Порядком №1588.

Податковий номер, наданий, зокрема, управителю майна, не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах відповідного договору, у тому числі в разі:

призначення іншої особи - учасника договору уповноваженою особою, якщо наслідками таких змін не є припинення договору;

зміни місцезнаходження управителя майна;

зміни контролюючого органу, у якому управитель майна перебуває на обліку.

Після взяття на облік договору управління майном видається довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, за формою №34-ОПП (далі - довідка за формою №34-ОПП). У довідці зазначається строк дії договору управління майном, указаний у договорі, або п'ять років, якщо сторони не визначили строку дії договору управління майном.

Відповідно до пункту 67.4 статті 67 розділу ІІ ПКУ та пункту 11.20 розділу ХІ Порядку №1588 договори управління майном знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку, а також у разі втрати ознак платника податку, які визначені ПКУ, за умови відсутності грошових зобов'язань і податкового боргу або після їх погашення.

Згідно з підпунктом 16.1.10 пункту 16.1 статті 16 розділу І ПКУ та пунктом 11.2 розділу ХІ Порядку №1588 для зняття з обліку договору управління майном управитель майна зобов'язаний подати до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою №8-ОПП (далі - заява за формою №8-ОПП) та зазначити причину (підставу) для зняття з обліку згідно з додатком до заяви (наприклад: припинення, розірвання, закінчення строку дії договору управління майном або досягнуто мети, для якої він був укладений; рішення суду про визнання недійсним договору управління майном). Відповідно, до заяви за формою №8-ОПП мають бути додані копії документів, що підтверджують наявність причини (підстави) для зняття з обліку.

У випадку коли договір управління майном знімається з обліку у зв'язку із закінченням строку його дії, указаного в договорі та довідці за формою №34-ОПП, копії підтвердних документів не подаються.

Заява за формою №8-ОПП та копії відповідних документів можуть бути подані до контролюючого органу в один із таких способів:

особисто платником податків або представником, уповноваженою на це особою; поштою;

в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року №851 ІV "Про електронні документи та електронний документообіг", від 05 жовтня 2017 року №2155 VIII "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (далі - Закон №2155).

У пункті 11.20 розділу ХІ Порядку №1588 зазначено, що у разі надходження до контролюючого органу судового рішення, інформації щодо прийняття судом рішення або документів, що підтверджують наявність підстав для зняття з обліку договору управління майном, заява за формою №8-ОПП може не подаватись.

Згідно з підпунктом "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ анулювання реєстрації платника ПДВ відбувається у разі, якщо припинено дію договору управління майном (для платників ПДВ, зазначених у підпункті 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник ПДВ. За наявності такої підстави, відповідно до пункту 184.2 статті 184 розділу V ПКУ, анулювання реєстрації може здійснюватися за заявою платника ПДВ або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу на дату припинення дії договору управління майном.

У разі анулювання реєстрації платником ПДВ управителя майна за договором управління майном підставою для зняття з обліку може бути відповідна заява або рішення про таке анулювання.

Щодо питання 2

Питання визначення часу, протягом якого здійснюються розрахунки з дебіторами та кредиторами за договорами управління майном, не належить до повноважень ДПС.

Щодо питання 3

Правила заміни боржника у зобов'язанні визначено статтями 520 - 524 ЦКУ. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦКУ. Так, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації такого правочину, якщо інше не встановлено законом.

Питання визначення правомірності укладення і оформлення договорів переведення боргу не належить до повноважень ДПС.

Правові основи оподаткування ПДВ установлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ регулюються статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону №2155 та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996), незалежно від дати накладення електронного підпису.

Разом з цим пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, первісний боржник на дату перерахування кредитором коштів на його банківський рахунок (у касу) як попередню оплату (аванс) за товари/послуги зобов'язаний був визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти на кредитора податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН в установлені ПКУ терміни.

Операція з переведення боргу (не передбачається постачання товарів/послуг) від первісного боржника до нового боржника не є об'єктом оподаткування ПДВ, а тому за такою операцією у первісного боржника податкові зобов'язання з ПДВ не виникають.

Зважаючи на те що після переведення боргу первісним боржником на нового боржника кредитор отримуватиме товари/послуги від нового боржника, то такий кредитор утрачає право на раніше сформований податковий кредит з ПДВ на підставі податкової накладної, складеної і зареєстрованої в ЄРПН первісним боржником, оскільки фактичного постачання первісним боржником товару/послуг кредитору, за які була перерахована попередня оплата (аванс), не відбувалося. У даному випадку кредитор зобов'язаний зменшити суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та складання і реєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

З питань складання первинних документів при здійсненні операцій з відступлення права вимоги і переведення боргу рекомендуємо звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо питань 4, 5 та 6

Порядок анулювання реєстрації платників ПДВ визначено статтею 184 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку (підпункт "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 розділу V ПКУ анулювання реєстрації на підставі, визначеній, зокрема, у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації платника здійснюється на дату:

подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

зазначену в судовому рішенні;

припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;

що передує дню втрати особою статусу платника ПДВ;

державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.