Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань порядку використання довідки про підтвердження статусу нерезидента Федеративної Республіки Німеччина (далі – Довідка) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є платником податку на прибуток на загальних умовах. В своїй господарській діяльності підприємство займається як експортом готової продукції (килими), так i імпортом сировини та послуг, необхідних для виготовлення килимів. У платника податків є кілька нерезидентів з Німеччини, які при імпорті послуг надають Довідку про їх статус, як резидентів Німеччини, що на думку платника податків відповідає всім вимогам статті 103 Кодексу для зменшення податку на репатріацію. Проблемним питанням є те, що нерезиденти не надають дані Довідки, засвідчені апостилем.

Також платник податків посилається на позицію, висловлену в індивідуальній податковій консультації від 03.11.2017 № 2511/6/99-99-01-02-02-15/ІПК та листі ДФС від 25.04.2017 № 8882/6/99-99-15-02-02-16, в яких зазначено, що згідно з домовленостями, досягнутими між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.1998), для резидентів Федеративної Республіки Німеччина встановлений особливий порядок надання Довідок. Згідно з цим порядком зазначена Довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу Федеративної Республіки Німеччина і не потребує легалізації або засвідчення апостилем.

Платник податків хотів би надати Довідки, що відповідають вимогам пункту 103.5 статті 103 Кодексу на їх переклад та нотаріальне посвідчення без апостилю, у зв’язку з чим просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи слугуватиме така Довідка без апостилю для підтвердження пониження ставки оподаткування у відповідності статті 39 Кодексу для "конструктивних дивідендів" з 15 відс. на 10 відс. згідно із статтею 10 міжнародного договору (Конвенції між Україною i ФРН)?

2. Чи слугуватиме ця ж Довідка без апостилю для підтвердження уникнення a6o пониження ставки оподаткування цього ж контрагента, але не пов’язана із статтею 39 Кодексу, а для виду інших доходів (наприклад "фрахт" a6o "агентська винагорода") у відповідності до міжнародного договору (Конвенції між Україною i ФРН)?

3. Чи слугуватиме така ж Довідка без апостилю для підтвердження уникнення a6o пониження ставки оподаткування іншого контрагента нерезидента Німеччини виду інших доходів (наприклад, щорічна виставка в Ганновері, де наше підприємство експонує свою власну готову продукцію — килими, сплативши за імпорт послуг нерезиденту) у відповідності до міжнародного договору (Конвенції між Україною i ФРН)?

Щодо питань 1 – 3

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (далі – Угода) набула чинності 04.10.1996 року.

Положення Угоди застосовуються "до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав" (стаття 1 Угоди) і поширюються на існуючі податки, одним з яких, зокрема в Україні, є "податок на прибуток підприємств" (стаття 2 Угоди).

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 розділу I Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Порядок застосування міжнародного договору щодо доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений у статті 103 Кодексу.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 розділу II Кодексу.

Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об’єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

Пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 розділу II Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно із пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.