Державна податкова служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового та іншого законодавства під час ведення господарської діяльності та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариством заключений з Нерезидентом (Республіка Польща), Договір Обмеженого ліцензування на придбання невиключної одноразової Ліцензії на ДОСЬЄ для отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб LACIDIPINE, виробником якого буде Нерезидент. Згідно даного Договору Нерезидент надає Товариству копію реєстраційного ДОСЬЄ на лікарський препарат, яку Товариство передає до ДП "Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я України" для отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб. Реєстраційне посвідчення діє 5 років. Згідно умов Договору Нерезидент залишається абсолютним власником даного ДОСЬЄ на лікарський препарат. Товариству не дозволено копіювати жодний розділ ДОСЬЄ для будь-яких цілей, крім отримання Реєстраційного посвідчення на лікарський засіб. Згідно умов Договору на Обмежене ліцензування, Товариство сплачує Нерезиденту за невиключну одноразову Ліцензію на ДОСЬЄ фіксовану одноразову плату.

Враховуючи вищевикладене Товариство просить надати консультацію з наступних питань:

1. Чи класифікувати даний платіж, як роялті та утримувати податок на репатріацію?

2. Чи класифікувати, як оплату за послугу з надання права користування копією реєстраційного ДОСЬЄ?

3. Чи можливо розглядати, як придбання нематеріального активу з правом користування на 5 років?

Щодо питань 1-3

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) до об’єктів інтелектуального права належать, зокрема, винаходи, наукові відкриття, комерційні таємниці.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом (ст. 418 ЦКУ).

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об’єкта права інтелектуальної власності, здійснюється на підставі договорів, види яких визначені ст. 1107 ЦКУ.

Частиною першою ст. 1108 ЦКУ встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензіат не має права використовувати об’єкт права інтелектуальної власності в іншій сфері, ніж визначено ліцензією на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Частиною першою ст. 1109 ЦКУ встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором.

Частиною третьою ст. 1108 ЦКУ передбачено, що ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Пунктом 9 ст. 1109 ЦКУ передбачено, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ, є нікчемними.

Правовідносини, пов’язані із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів регулюються Законом України від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР "Про лікарські засоби" (далі – Закон № 123).

Відповідно до ст. 5 Закону № 123 лікарські засоби можуть створюватись підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Автор (співавтори) може подати заявку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, на одержання патенту на лікарський засіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).