Державна податкова служба України розглянула звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань щодо визначення операцій з представництвом нерезидента контрольованими та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що уклав договір оренди приміщення, яке розташовано на території України з командитним товариством, зареєстрованим за законодавством Республіки Австрії у торговому реєстрі суду з торгових питань фірм м. Відень (далі – нерезидент), від імені якого діє Представництво нерезидента.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

- чи буде наведена господарська операція, що здійснена між платником податків та представництвом нерезидента, визнана контрольованою, якщо обсяг господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, буде перевищувати 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік?

Відповідно до підпункту "а" підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу нерезиденти – це іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 розділу III Кодексу платниками податку на прибуток підприємств – нерезидентами є нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

Пунктом 2.1 розділу 2 державного класифікатора України Класифікація організаційно – правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 "Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 року № 59 та скасування нормативних документів" та впровадженим наказом Державного комітету статистики України від 25 червня 2004 року № 401 "Про впровадження Класифікації форм власності та Класифікації організаційно – правових форм господарювання" (далі – Класифікатор) встановлено, що організаційно – правова форма господарювання – форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Згідно з пунктом 2 статті 95 Цивільного кодексу України та підпунктом 3.6.2 пункту 3.6 розділу 3 Класифікатора представництво – відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Представництва наділяються майном юридичної особи, що її створила і діє на підставі затвердженого нею положення.

Керівник представництва призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності.

Пунктом 2.2 розділу 2 Класифікатора визначено, що юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна.

Підпунктом "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.