Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ( ), щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи та надає послуги з тимчасового проживання (КВЕД 68.20).

При поселенні гості сплачують заставну (страхову) суму, яка підлягає поверненню за умови дотримання правил дому. Проте часто буває, що гості виселяються дуже пізно або дуже рано, та за спільною згодою заставні кошти, після перевірки квартири повертаються гостю на карту фізичної особи, якщо оплата була здійснена готівкою, або на рахунок IBAN при оплаті картою.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію

з наступного питань:

Чи правомірно не враховувати повернуті кошти у загальній сумі для оподаткування без наявності акту на повернення коштів при наявності фіскального чеку повернення?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1

розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку

першої – третьої груп визначено у ст. 292 Кодексу.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Крім того, перелік доходів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначено п. 292.11 ст. 292 Кодексу.

Підпунктом 5 пункту 292.11 статті 292 Кодексу визначено, що до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Отже, якщо кошти у вигляді авансу (передоплати) повертаються фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи на підставі листа-заяви про повернення зазначених коштів, то сума таких коштів не включається до складу доходу платника єдиного податку.

Крім того, ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон № 265) визначено, що розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом

№ 265, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Форму та зміст розрахункових документів визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України

від 21.01.2016 № 13 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350).

Відповідно до ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі

(із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, у розумінні Закону № 265 відповідними розрахунковими документами, які підтверджують справжність здійснення розрахункових операцій можуть слугувати лише: фіскальні чеки РРО та/або ПРРО; розрахункові квитанції у випадку використання книг обліку розрахункових операцій; квитанції установ банків про здійснення оплати.

Таким чином, оскільки реквізити фіскального чеку РРО та/або ПРРО

не містять інформації про фізичну особу, якій повертаються кошти (аванс, передоплата), то у разі відсутності листа-заяви про повернення зазначених коштів уся їх сума включається до доходу платника єдиного податку з відповідним оподаткуванням.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України

Від 08.10.2024 4749/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо об’єкта оподаткування платника єдиного податку четвертої групи та включення до загальної суми доходу сільськогосподарського товаровиробника сум доходів від реалізації продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що надані Товариству на підставі інших, ніж право оренди договорів, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку четвертої групи, що використовує земельні ділянки, що належать йому на праві користування, яке виникає відповідно до договорів оренди землі, так і на підставі інших договорів (емфітевзису, спільного користування ділянкою, спільного вирощування сільськогосподарської продукції та інших), які надають Товариству право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарської продукції.