Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо порядку складання податкових накладних та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство реалізовує квитки на культурно-видовищні заходи шляхом укладення договорів з агентами з розповсюдження таких квитків.

Умовами таких договорів передбачено, що агент зобов'язується надати театру послуги з розповсюдження від імені, під контролем та в інтересах останнього квитків, які надають право глядачам відвідувати і переглядати події в театрі, а театр зобов'язується приймати надані агентом послуги і оплачувати їх вартість (агентську винагороду).

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію: на кого театр, який зареєстрований платником податку на додану вартість, зобов'язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН): на кінцевого споживача чи на агента?

Порядок ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах регламентовано Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтв України від 07 липня 1999 року №452, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 липня 1999 року за №483/3776 (у редакції наказу Міністерства культури України від 12 травня 2011 року №34), зі змінами (далі - Порядок №452).

Порядок №452 поширюється на всі театрально-видовищні підприємства (театри, цирки, філармонії, концертні організації, професійні творчі колективи, музичні колективи і ансамблі тощо) та культурно-освітні заклади (культурні центри, музеї, художні галереї (виставки), виставкові зали, історико-культурні заповідники, парки культури та відпочинку, клубні заклади, палаци і будинки культури, заклади освіти сфери культури, культурно-інформаційні та культурно-просвітницькі центри тощо) незалежно від підпорядкування, форм власності та організаційно-правових форм (пункт 1.1 розділу І Порядок №452).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку №452 агент з реалізації квитків (реалізатор електронних квитків) - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка здійснює реалізацію квитків з використанням автоматизованої системи продажу квитків;

автоматизована система продажу квитків (далі - АСПК) - програмно-технічний комплекс, призначений для ведення квиткового господарства та забезпечення обліку операцій з продажу та резервування (бронювання) квитків на театрально-видовищні, культурно-просвітницькі, інші заходи організації дозвілля;

заходи - спектаклі, концерти, вистави, лекції, екскурсії, виставки, експозиції, інші видовищні чи культурно-просвітницькі заходи, що проводяться підприємствами, організаціями, установами культури, іншими юридичними особами, фізичними особами - підприємцями як організаторами заходів;

квиток - документ, що підтверджує право особи на одноразове відвідування заходу;

продаж квитка (абонемента) - операція купівлі-продажу, що полягає у переданні споживачу квитка (абонемента) або електронного квитка та одержанні від споживача готівкових чи безготівкових коштів;

ціна квитка (абонемента) - вартість відвідування заходу (декількох заходів), затверджена наказом керівника підприємства, організації, установи культури, які є організаторами заходу, для окремого заходу або на тривалий час відповідно до схеми розподілу місць глядацької зали за ціновими категоріями, що зазначається на квитку (абонементі) друкарським способом або спеціальним штампом у гривнях, або наноситься пристроєм друку, або зазначається у електронному зображенні квитка при застосуванні АСПК.

Згідно з пунктом 4.11 розділу IV Порядку №452 суб'єкти господарювання, з якими укладено договір про розповсюдження, здають в касу підприємства, організації, установи культури або перераховують на їх рахунки готівку, виручену за реалізацію квитків (абонементів), у строки, що зазначені в договорах.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V, підрозділом 2 розділу ХХ Кодексу та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.