Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Селянського (фермерського) Господарства (далі - Господарство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань щодо особливостей застосування мінімального податкового зобов'язання (далі - МПЗ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до звернення, Господарство для здійснення господарської діяльності використовує 2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення, правокористувачем яких є засновник - голова Господарства, без укладання договору оренди та державної реєстрації переходу права користування. Земельні ділянки надані у постійне користування фізичній особі. Власником земельних ділянок є територіальна громада. МПЗ нараховується контролюючим органом фізичній особі - користувачу земельної ділянки.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання щодо надання Господарством - юридичною особою уточнюючого розрахунку до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи та нарахування МПЗ.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV) землі фермерського господарства можуть складатися із:

земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тобто Закон №973-IV визначає, що при формуванні статуту фермерського господарства як юридичної особи статутний капітал такої особи повинен формуватися із розрахунку земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства, та земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Враховуючи викладене, якщо передання права постійного користування земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у статутний капітал фермерського господарства оформлено та зареєстровано відповідно до законодавства, то права та обов'язки землекористування земельної ділянки переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення державної реєстрації таких прав.

Відповідно до пп. 14.1.114-2 п. 14.1 ст. 14 Кодексу далі - МПЗ - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1 ст. 38-1 Кодексу).

Згідно з п. 38-1.3 ст. 38-1 Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.