Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо справляння екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (далі - екологічний податок), керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що Підприємством згідно з договором оренди передано будівлю зі стаціонарним джерелом забруднення (опалювальною системою) орендарю - юридичній особі. Орендарем будівлі самостійно укладено договір на придбання газу, який спалюється ним в котлі опалювальної системи, якою обладнано орендоване приміщення.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, у кого зі сторін договору: орендодавця чи орендаря виникають податкові зобов'язання з нарахування та сплати екологічного податку.

Платниками екологічного податку є, зокрема, суб'єкти господарювання, постійні представництва нерезидентів, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (пункт 240.1 статті 240 Кодексу).

Таким чином, оскільки договір на придбання газу, який спалюється в котлі опалювальної системи, якою обладнано орендоване приміщення, а також спалення газу в котлі опалювальної системи здійснено орендарем, то платником екологічного податку є орендар.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).