Державна податкова служба України з урахуванням пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682 р "Питання Державної податкової служби" і розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду (далі - Рішення від 28.09.2020), яке набрало законної сили, керуючись пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), надає нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків, викладених у Рішенні від 28.09.2020.

Згідно з Рішенням від 28.09.2020, Товариство звернулося до ДФС із відповідним зверненням (далі - Звернення від 06.06.2019) для отримання індивідуальної податкової консультації з питань оподаткування ПДВ:

операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства;

операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам. При цьому у Зверненні від 06.06.2019 не було зазначено, що Товариство та/або неприбуткові організації і фізичні особи мають статус благодійних організацій;

необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ.

За результатами розгляду Звернення від 06.06.2019 Товариству 18.07.2019 було надано індивідуальну податкову консультацію (далі - ІПК від 18.07.2019).

Індивідуальну податкову консультацію від 18.07.2019 визнано протиправною та скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду (далі - Рішення від 14.11.2019), враховуючи постанову Другого апеляційного адміністративного суду (далі - Постанова від 26.02.2020).

Згідно із змістом Рішення від 14.11.2019 судовий орган дійшов такого висновку:

"з наведених норм ПКУ чітко та однозначно випливає, що постачанням товарів є будь-яке без виключення відчуження активу іншій особі, а критерій одержання особою доходу або відсутності доходу не віднесений законодавцем до кваліфікуючих ознак господарської операції як об'єкта справляння податку на додану вартість. Тому у цій частині доводи заявника слід визнати юридично неспроможними".

Відповідно до пункту 53.2 статті 53 ПКУ на підставі Рішення від 14.11.2019 та з урахуванням викладених у ньому висновків Товариству 25.05.2020 було надано нову індивідуальну податкову консультацію (далі - ІПК №2183).

Рішенням від 28.09.2020 визнано протиправною та скасовано ІПК №2183.

Згідно із змістом Рішення від 28.09.2020 судовий орган дійшов, зокрема, таких висновків:

"безоплатне розповсюдження товарів (у тому числі передача їх як благодійної допомоги) підпадає під визначення поняття "постачання товарів"; "операції з надання благодійної допомоги у силу прямого застереження закону не підлягають оподаткуванню, оскільки є звільненими від цього".

Загальні засади благодійної діяльності в Україні та правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, визначено Законом України від 05 липня 2012 року №5073-VI "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (далі - Закон №5073).

Відповідно до статті 1 Закону №5073 благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених Законом №5073. Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених Законом №5073.

Благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом №5073 цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом №5073, як основну мету її діяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996 XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону №996)). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Відповідно до статей 22 і 36 ПКУ об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

При цьому податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Отже, з огляду на норми статей 22 і 36 ПКУ об'єкт оподаткування (у тому числі операції з постачання товарів/послуг) виникає незалежно від режиму оподаткування, встановленого для такого об'єкта (загального чи пільгового).

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України (підпункт 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту/14.1 статті 14 ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема, є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту/14.1 статті 14 ПКУ).