Державна податкова служба України розглянула звернення '...' щодо окремих питань, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є учасником договору інвестування (далі - Договір інвестування), відповідно до умов якого виступає учасником, а інша сторона договору - інвестором.

Предметом Договору інвестування є інвестиційна діяльність інвестора, яка полягає у вкладенні інвестицій, а саме: власних, позичкових та/або залучених матеріальних активів у товарне виробництво на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, права (права користування (оренди)) на які належать Товариству (учаснику) та передаються інвестору на період дії Договору інвестування.

Інвестор здійснює щомісячну інвестиційну виплату Товариству (учаснику).

Сільськогосподарська продукція, незавершене виробництво та доходи, одержані у результаті здійснення інвестиційної діяльності, належать у повному обсязі на праві приватної власності інвестору.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію:

1) щодо податкових наслідків з ПДВ при здійсненні інвестиційної діяльності (у тому числі визначення об'єкта оподаткування ПДВ);

2) чи включаються щомісячні інвестиційні виплати до бази оподаткування ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначено Законом України від 18 вересня 1991 року №1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон №1560).

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (частина перша статті 2 Закону №1560).

Відповідно до статті 1 Закону №1560 інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів), рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права (стаття 4 Закону №1560).

Згідно зі статтею 5 Закону №1560 суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.