Відповідно до частини другої статті 3 Кодексу законів про працю України особливості праці членів фермерського господарства визначаються законодавством та їх статутами.

При цьому Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973 (далі - Закон №973) визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону №973 головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа.

Частиною 1 статті 3 Закону №973 встановлена заборона бути членами фермерського господарства особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відповідно до норм ст. 27 Закону №973 трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів.

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю.

Враховуючи зазначене, з членами фермерського господарства трудові договори не укладаються, а особливості їхньої праці регулюються статутом відповідного фермерського господарства (лист Мінсоцполітики від 14.06.2017 №306/0/22-17).

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 19.06.2003 №973 фермерське господарство є формою підприємництва громадян України. Пунктом 8 цієї статті передбачено, що фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп, а п. 2 встановлено керівний орган фермерського господарства в особі його голови.

Частиною другою п. 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства, поряд з іншими документами, подається і статут, але за умови, що його подання потрібне для створюваної організаційної форми підприємництва. Тобто статут є не обов'язковим, але можливим документом, на підставі якого діє фермерське господарство. При цьому Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" не визначено випадків чи обставин, за яких наявність статуту є обов'язковою, а лише наголошено, що це зумовлено організаційною формою підприємницької діяльності. Тобто цим Законом не встановлюються види суб'єктів підприємницької діяльності, які можуть чи мають створюватися засновниками фермерського господарства для своєї підприємницької діяльності. Законом України "Про підприємництво" від 07.02.1991 №698 не встановлено організаційних форм підприємництва, а лише визначено суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 2 цього Закону суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи. Таким чином, фермерська діяльність, як форма підприємницької діяльності, може здійснюватися громадянами-підприємцями, які діють без створення юридичної особи, або юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Види юридичних осіб, тобто самостійних господарюючих статутних суб'єктів, визначено ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 №887.