Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо надання роз'яснення норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що весь час проживав на території України до 24 лютого 2022 року, але зараз знаходиться на території .... на підставі тимчасової візи. Відповідно до діючого законодавства України по сьогоднішній день сплачуються податки як фізичною особою - підприємцем, учасником товариства (оподаткування дивідендів), і як директором товариства (отримання заробітної плати, з якої податковим агентом утримані усі податки).

Після закінчення воєнного стану платник податків планує повернутися і надалі проживати на території України.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

Чи є фізична особа - підприємець та засновник товариства податковим резидентом України, проживаючи з .... по сьогоднішній день на території ....?

Необхідність яких документів є в отриманні для підтвердження податкового резидентства України?

Які наслідки втрати податкового резидентства України?

Які необхідні заходи для залишення податкового резидентства України?

Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу визначено функції контролюючих органів, зокрема, контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з'ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з/нормами Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).