Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі/- Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку третьої групи надає консультативні послуги підприємствам-нерезидентам. У зв'язку з воєнними діями виїхала за межі України, де продовжує надавати послуги нерезидентам за винагороду.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи має право фізична особа - підприємець отримувати дохід від підприємницької діяльності на рахунки в системах Wise, Revolut, Payoneer?

2. Які ризики та податкові наслідки виникають у разі використання таких систем у/випадках:

якщо отримані кошти згодом будуть перераховані на поточний валютний рахунок фізичної особи - підприємця в Україні;

якщо отримані кошти не будуть виводитись на український поточний валютний рахунок фізичної особи - підприємця, а будуть використовуватись одразу на власні потреби;

якщо отримані кошти будуть згодом перераховані на особистий картковий рахунок в/Україні?

3. Які, можливо, податкові ризики та наслідки виникають у фізичної особи - підприємця додатково у разі отримання доходу на рахунки, відкриті у банку країни знаходження (наприклад, у банку Чехії)?

4. Чи необхідно доходи, отримані на рахунки Wise, Revolut, Payoneer, відображати в декларації та сплачувати єдиний податок з такого доходу за відповідною ставкою?

5. Чи є значення для оподаткування доходів від підприємницької діяльності, на який, власний чи бізнес акаунт платіжної системи, такої як Wise, Revolut, Payoneer, надходять кошти?

6. Чи має право контролюючий орган, у разі отримання доходу від підприємницької діяльності на власні рахунки Wise, Revolut, Payoneer, позбавити фізичну особу - підприємця права бути на спрощеній системі оподаткування?

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон №959) зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із Законом України від 07 лютого 1991 року №698 ХII "Про підприємництво" (частина друга ст. 5 Закону №959).

Статтею 4 Закону №959 передбачені види зовнішньоекономічної діяльності, зокрема експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

Щодо першого - п'ятого питань

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України від 21 червня 2018 року №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон №2473) та постановами Правління Національного банку України.

Принципи валютного регулювання викладені у ст. 2 Закону №2473 та передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Частиною третьою ст. 4 Закону №2473 передбачено, що резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

При цьому порядок відкриття рахунків в іноземних фінансових установах регулюється законодавством тієї країни, в якій відкривається рахунок.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України (частина четверта ст. 5 Закону №2473).

Пунктом 4 Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, визначено, що до поточних валютних операцій належать, зокрема, розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв'язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв'язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.

Згідно з пп. 2 п. 9 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція №7), банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема у разі експорту товару, - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному п. 16-2 розділу IV Інструкції №7.

При цьому частиною другою ст. 1 Закону №2473 визначено, що термін "товар" вживається у значенні, визначеному Законом №959, відповідно до ст. 1 якого товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Термін "банк" вживається у значенні, визначеному Законом України від 07 грудня 2000 року №2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон №2121), згідно зі ст. 2 якого банк/- юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.

Відповідно до п. 16 розділу I Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі - Положення №5), розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.

Пунктом 23 Положення №5 передбачено, що грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в/банку.

Враховуючи зазначене, чинним законодавством не заборонено фізичним особам відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Кодексу.

Умови перебування фізичної особи - підприємця на єдиному податку, зокрема третьої групи, встановлені пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу.

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи - підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).