Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув лист […] та повідомляє.

Відповідно до статті 253 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров’я визначає Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов’язані контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування, і надавати безоплатно застрахованим особам і страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону у разі настання одного з страхових випадків застрахованій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу).

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої статті 15 Закону, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440 (далі – Порядок), оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

При цьому Порядком не передбачено оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка працює на умовах цивільно-правового договору.

Починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої статті 15 Закону, виплачується уповноваженим органом управління у порядку та розмірах, встановлених законодавством.