Роз'яснення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці

Робочим часом вважається встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівники повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов'язки.

Питання тривалості, складу, режиму і порядку обліку робочого часу регулюються Кодексом законів про працю України, а у період дії в Україні правового режиму воєнного стану - Законом України від 15.03.2022 №2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон №2136).

У мирний час КЗпП України встановлено, що робочий час може бути такої тривалості:

Нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;

Неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами;

Скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в/повному розмірі.

Скорочений робочий час встановлюється:

- для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

- для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень;

- для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більш як 36/годин на тиждень;

- для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) - скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.

Статтею 56 КЗпП України передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Неповний робочий час може бути встановлено на певний строк і без зазначення строку. В/обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку. За згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.

Роботодавець має право, але не зобов'язаний задовольняти прохання інших категорій працівників про встановлення неповного робочого часу, окрім випадків, безпосередньо визначених КЗпП України.

Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Якщо неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

У заяві працівника про встановлення йому неповного робочого часу зазначається:

- вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень),

- режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи),

- період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.