Роз'яснення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці

Право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку громадянин, зокрема і неповнолітній, обирає собі вільно визначено, статтею 43 Конституції України.

Існують різні причини працевлаштування неповнолітніх, хтось прагне економічної незалежності та має бажання та інтерес до певної професії, хтось вимушений шукати підробіток. Праця неповнолітніх є важливою складовою трудових правовідносин та регулюється трудовим законодавством. Для неповнолітніх громадян діюче законодавство України встановлює спеціальні умови праці, але, на превеликий жаль, багато хто з неповнолітніх не знають про те, що вони наділені спеціальними законними правами. До того ж деякі недобропорядні роботодавці використовують нелегальну найману працю, і в результаті неповнолітні залишаються взагалі без належних їм гарантій праці.

Статтею 32 Цивільного кодексу України встановлено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років.

Перш за все пунктом 5 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі/- КЗпП України) встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов'язково укладаються в письмовій формі. Також неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а/в/галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (стаття 187 КЗпП України).

Обов'язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі такі працівники обов'язково повинні проходити медичний огляд - щороку до досягнення ними 21 року (стаття 191 КЗпП України).